Лімбурзька мова

Лімбурзька мова
Лімбурзька мова (самоназва: Limburgs / Lèmbörgs [lɛmbœʁxs], Plat [plɑt]; Limburgs, Limburgisch, Limbourgeois) — західнонімецька мова, що є сукупністю діалектів, поширених на південному сході Нідерландів, північному сході Бельгії і суміжній території на заході Німеччини. Найбільші міста на території лімбурзької мови — Дюссельдорф (Німеччина), Маастрихт (Нідерланди) і Гасселт (Бельгія).

Мова цікава тим, що має повноцінну систему тонів, входячи разом з сусідніми рипуарськими діалектами в т.з. франконську тонову область

Назва «лімбурзька» походить від назви герцогства Лімбург, яке в свою чергу походить від назви його столиці — міста Лімбург (по-лімбурзьки Laeboer/ 'læ: buʁ /), нині на території Бельгії.

Самі лімбуржці називають свою мову Plat, аналогічно багатьом нижньонімецьким діалектам.

Ця назва буквально перекладається як «не піднесений», «звичайний», навіть «вульгарний» і цілком відповідає поширеному в деяких східнослов'янських землях поняттю «проста мова» (наприклад, в Західному Поліссі).

До початку XX століття звичайною голландською назвою для мови простих людей було Dietsch або Duutsch, яка збереглася в самоназві перехідного лимбурзько- рипуарського діалекту на північному сході Бельгії в районі Ейпену -Platduutch.