Географічна карта - Аквітанія (Aquitaine)

Аквіта́нія (Aquitania, Aquitaine) — історична область і колишній регіон (з 1 січня 2016 року у складі регіону Нова Аквітанія) на південному заході сучасної Франції, обмежена Біскайською затокою на заході, Піренеями на півдні, річкою Луара на півночі і Роною на сході. Столиця регіону — Бордо. Площа регіону 41 300 км². Складається з департаментів Дордонь, Жиронда, Ланди, Ло і Гаронна, Атлантичні Піренеї.

Вперше згадується Цезарем (I століття до н. е.) як частина Галії, розташована між Піренеями та річкою Гаронною, населена іберійськими племенами.

У Римській імперії в період правління Октавіана Августа (27 до н. е. — 14 н. е.) Аквітанія була імператорською провінцією, що включала територію між р. Луарою і Піренеями; за адміністративною реформою Діоклетіана (284—305) була розділена на 3 провінції:

* Aquitania prima (північний схід)

* Aquitania secunda (північний захід)

* Aquitania Novempopulana («дев'яти народів») або Aquitania tertia — найпівденніша частина, із значною часткою баскського населення.

Під час розпаду Римської імперії Аквітанія була захоплена вестготами, що заснували в 418 році в Південній Галії вперше на території Західної Римської імперії варварське королівство з центром у Тулузі. Це королівство окрім Аквітанії охоплювало також частину Іспанії.

У 507 році після битви при Вує (Vouillé) в результаті багаторічних війн відійшла до франків на чолі з Хлодвігом і стала герцогством у складі Франкської держави.

У 670 році в Аквітанії утвердилася влада герцогів, владу та самостійність яких зміг зламати лише Карл Великий у 769 році.

У VIII столітті до Аквітанії дійшли маври, але незабаром були вигнані, і з 778/781 по 877 Аквітанія без Гасконі — королівство, васальне Каролінгам, а потім знову герцогство з якого виділилися Тулузьке графство та Септиманія. Врешті Аквітанія дісталася графам Пуату, які в 1058 році підкорили і Гасконь.