Амман (Amman)
Люди заснували тут поселення в неоліті, приблизно 6500 до н. е. — археологічна пам'ятка Айн Газал, у східній частині сучасного міста.
У XIII столітті до н. е., у часи Ізраїльського царства царя Давида Амман називався Рабат Амон (רַבַּת עַמּוֹן), столиця амонитів — народу, що походив від біблійного Амона. Амонитське царство захопили послідовно Ассирія, Вавилонія, Персія й Александр Македонський.
Птолемей II Філадельф, еллінізований єгипетський цар, перейменував його у Філадельфія. Далі місто стало частиною Набатейського царства до 106 року, коли Філадельфія стала частиною римського повіту Десятимістя, що існував у часи Ісуса Христа.
У 324 році, коли християнство стало офіційною релігією Римської імперії, Філадельфія стала єпископським містом. Єпископський храм залишився в міській Цитаделі.
Філадельфія отримала сучасну назву Амман у Хасанітський період і досягла розквіту в часи Халіфату Омеядів, оскільки розташована неподалік від його столиці Дамаск, і в часи Халіфату Аббасидів, столиця якого була у Багдаді.
Місто було зруйновано декількома землетрусами і залишалося невеликим селом до переселення з Черкесії у 1887 році горян Кавказу, які тікали від Кавказької війни. Отоманський султан побудував залізницю у Хіджаз (Хіджазька залізниця), що поєднала Дамаск і Медіну — місце мусульманського хаджу.
У 1921 році Абдула І Йорданський обрав Амман столицею Емірату Трансйорданія. Тут не було державних будівель, тому його правління почалося з залізничної станції, з його кабінету, який розміщувався у вагоні. Амман зріс швидко з прибуттям біженців з Палестини у 1948 році.