Географічна карта

Юкон (Yukon)

Ю́кон (Yukon, МФА:, Yukon, МФА: ) — найменша з трьох територій і однойменне озеро на крайньому північному заході Канади. Адміністраційний центр території — місто Вайтгорс.

Територію названо на честь річки Юкон, яка мовою корінного населення гвічин означає «велика річка». Першопрохідці-золотошукачі річкою Юкон на території сучасного Вайтгорсу побачили повноводну річку, в якої хвилі були настільки великими, що нагадували стадо білих коней. Таким чином, закріпилася назва міста як Вайтгорс (Whitehorse — «білий кінь»). Природа Юкону вирізняється дикою недоторканістю й тишею, а також великою кількістю диких тварин і птахів, річок та озер.

Центральна та північна частина Юкону уникла заледеніння, коли територія була частиною Берингії, і тому її заселено племенами індіанців задовго до прибуття європейців. Залишки стоянок первісної людини були знайдені біля селища Олд-Кроу (Old Crow — «стара ворона»): вони виявилися найстаршими слідами первісних людей в Америці. Близько 800 року н. е. в результаті виверження вулкану Mount Churchill на кордоні з Аляскою південний Юкон виявився повністю засипано шаром попелу, який все ще можна побачити вздовж Клондайкської автомагістралі (Klondike Highway).

До 1870 року територію Юкону контролювала Компанія Гудзонової затоки.

У племен індіанців раніше існували розвинені торгові маршрути, а європейська колонізація цього району почалась тільки на початку XIX століття з розвитком на Юконі хутряної торгівлі та з початком діяльності місіонерів-єзуїтів і експедиції кампанії будівництва лінії російсько-американського телеграфу. Наприкінці XIX століття в край почали приїжджати золотошукачі, що й призвело до зростання чисельності населення і початку роботи сил Королівської північно-західній кінної поліції, що зробило у 1897 році Клондайкську золоту лихоманку наймирнішою за всю історію золотодобування. Збільшення через золоту лихоманку населення призвело до відділення округу Юкон від Північно-Західних територій і утворення окремої території Юкон у 1898 році.