Норвезька крона

Норвезька крона
kr
Норвезька крона (norsk krone; позначається як: kr, або NKr; код: NOK) — офіційна валюта Норвегії (включаючи Свальбард), яка ділиться на 100 оре (øre). Хоча монети номіновані в оре були вилучені з обігу у 2012 році, але ці номінали й далі можуть зазначатися в електронних розрахунках. В обігу перебувають монети номіналом 1, 5, 10 та 20 крон і банкноти 50, 100, 200, 500 та 1000 крон. Емітентом крони є Норвезький банк. За даними Банку міжнародних розрахунків, норвезька крона входить в топ-20 найпоширеніших за часткою торгівлі валют у світі.

Норвезька крона також неофіційно приймається у багатьох магазинах Швеції та Фінляндії, розташованих неподалік норвезького кордону, а також у деяких магазинах у датських поромних портах Хіртсхальс та Фредеріксгавн. У 2015 році норвежці витратили 14,1 мільярда норвезьких крон на закордонні покупки, порівняно з 10,5 мільярдами крон, витраченими у 2010 році. Покупки на кордоні — досить поширена практика серед норвежців. Гроші витрачаються в основному на продукти харчування, алкоголь і тютюн, зазвичай оптом. Це пов'язано зі значно вищими податками та зборами на ці товари в Норвегії.

В період між 1523—1788 роками грошовою одиницею Норвегії була норвезька марка, після цього був введений норвезький ріксдалер. 1 ріксдалер = 6 маркам.

Норвезька крона була введена у 1875 році на заміну норвезького ріксдалера, за курсом обміну 4 ріксдалера = 1 крона. Вартість ріксдалера 1875 року відповідає близько 262 поточних норвезьких крон 262 (інформацію показано на 2019 рік, з поправкою на індекс споживчих цін). 1 крона ділилася на 100 оре. Того року Норвегія приєдналася до Скандинавського монетного союзу за умовами якого крона мала фіксований курс відносно Шведської крони, Данської крони та відносно золота. 1 крона за вартістю дорівнювала 0,403 грама чистого золота (2480 крон = 1 килограм чистого золота). Монетний союз проіснував до початку у 1914 році Першої світової війни. З розпадом союзу усі три країни зберегли свої валюти однак втратили прив'язку одна до одної, хоча формально він проіснував до 1972 року.

У рамках валютного союзу норвезька крона мала золотий стандарт у розмірі 2480 норвезьких крон за кілограм чистого золота. Дія золотого стандарту припинялася між 1914—1916 і 1920—1928 роками. У 1931 році Норвегія назавжди скасувала його дію і натомість запровадила прив'язку відносно британського фунта стерлінгів на рівні 19,9 крон за один фунт (до цього був курс 18,16 крон за один фунт). У 1939 році крона тимчасово була прив'язана до американського долара на рівні 4,4 крони за один долар. Протягом цих років Норвегія продовжувала зберігати золоті резерви.

В квітні 1940 року, перед початком вторгнення Німеччини в Норвегію, золоті резерви Королівства становили 48,8 тонн. Безпосередньо перед захопленням столиці Осло, усі вони були вивезені спочатку у Велику Британію а потім в Канаду та США. Пізніше їх частина була використана для фінансування руху опору в Норвегії. В роки окупації (1940—1945) крона була прив'язана до нацистської райхсмарки у співвідношені спочатку 0,6 а пізніше 0,57 райхсмарки за одну крону. Грошова маса у роки війни зросла вп'ятеро. При звільненні Норвегії в незначній кількості використовувалися купюри Норвезького банку, надруковані в Англії, з датами 1942 і 1944 років. З 9 по 22 вересня 1945 року проведено обмін старих банкнот на нові 1:1, банкноти в 1 і 2 крони були анульовані.

Після Другої світової війни крона знову була прив'язана до фунта стерлінгів на рівні 20 крон за один фунт (4,963 крони за один долар США). У 1945 році крона знову була прив'язана до золота через Бреттон-Вудську систему. У 1949 році внаслідок, девальвації фунта, встановився курс 7,142 крони за один долар. Після розпаду Бреттон-Вудської системи 1971 року Норвегія брала участь у кількох формах європейського валютного співробітництва.

У 1987 році близько 10 тонн золота були повернуті в Норвегію з США та Канади. Решта залишилися в США.

В грудні 1992 року Норвезький банк запровадив плаваючий валютний курс крони, який діє до сьогодні, через спекулятивні тенденції з норвезькою валютою, що з'явилася на початку 1990-х років, внаслідок цього центральний банк втратив активів в іноземній валюті на суму близько двох мільярдів крон.

Країна