Осетинська мова
Осетинська мова — мова осетин. Належить до східної підгрупи іранської групи індоіранської гілки індоєвропейських мов. Є поширеною у Росії (Північна Осетія — Аланія) та в Грузії (Південна Осетія). Число мовців оцінюється в 450—500 тис. осіб. В Росії 488 тис., з них у Північній Осетії — близько 300 тис. — 350 тис. осіб. Відповідно до перепису 2002 року, осетинською мовою в Росії володіють 9388 росіян, 1866 вірменів, 1107 кабардинців і 737 інгушів.
Сучасна осетинська мова склалася в результаті змішування іраномовного населення передгір'їв Північного Кавказу, яке пішло від навал татаро-монголів і Тамерлана в гори Центрального Кавказу, з аборигенним населенням, яке вже мешкало у цьому районі (які говорили, либонь, мовою кавказької мовної групи). У результаті мова збагатилася незвичайними для індоєвропейських мов явищами у фонології, у морфології (розвинена аглютинативна відмінкова система), у лексиці (слова з затемненою етимологією, семантичні паралелі та явні запозичення з адизьких, нахсько-дагестанських і картвельських мов).
Осетинська мова зберігає сліди древніх контактів з тюркськими, слов'янськими й фінно-угорськими мовами.
На підставі аналізу Зеленчукського напису можна допустити, що предки осетин — кавказькі алани — мали писемність вже в X столітті. До другої половини XVIII століття відомостей про осетинську писемність немає.
З метою поширення християнства серед осетин наприкінці XVIII століття стали з'являтися осетинські переклади релігійних текстів. У 1798 році була видана перша осетинська друкована книга (катехізис), набрана кириличним алфавітом. Інша спроба створення писемності відбулася через 20 років по іншу сторону Кавказького хребта: Іван Ялгузідзе видав кілька церковних книг осетинською мовою, користуючись грузинським алфавітом хуцурі.
Сучасна осетинська писемність створена в 1844 р. російським філологом фінського походження Андреасом Шегреном. У 1923—38 була переведена на латинську основу, з 1938 у Північній Осетії — російський алфавіт, у Південної Осетії — грузинський алфавіт (з 1954 — російський алфавіт). При переході на російський алфавіт в 1938 році ряд символів шегреновської абетки були замінені диграфами (дз, дж, хъ і ін.), з символів, без відповідника у російському алфавіті, залишилася тільки буква ӕ. Буква Ӕ/ӕ є безпомилковою ознакою осетинських текстів: із усіх кириличних алфавітів вона є тільки в осетинському.
У сучасний осетинський алфавіт входить 42 букви (буквами вважаються також диграфи дз, дж, гъ і інші), причому деякі з них (е, щ, ь, я та ін.) зустрічаються тільки в запозиченнях з (чи за допомоги) російської мови.
Сучасна осетинська мова склалася в результаті змішування іраномовного населення передгір'їв Північного Кавказу, яке пішло від навал татаро-монголів і Тамерлана в гори Центрального Кавказу, з аборигенним населенням, яке вже мешкало у цьому районі (які говорили, либонь, мовою кавказької мовної групи). У результаті мова збагатилася незвичайними для індоєвропейських мов явищами у фонології, у морфології (розвинена аглютинативна відмінкова система), у лексиці (слова з затемненою етимологією, семантичні паралелі та явні запозичення з адизьких, нахсько-дагестанських і картвельських мов).
Осетинська мова зберігає сліди древніх контактів з тюркськими, слов'янськими й фінно-угорськими мовами.
На підставі аналізу Зеленчукського напису можна допустити, що предки осетин — кавказькі алани — мали писемність вже в X столітті. До другої половини XVIII століття відомостей про осетинську писемність немає.
З метою поширення християнства серед осетин наприкінці XVIII століття стали з'являтися осетинські переклади релігійних текстів. У 1798 році була видана перша осетинська друкована книга (катехізис), набрана кириличним алфавітом. Інша спроба створення писемності відбулася через 20 років по іншу сторону Кавказького хребта: Іван Ялгузідзе видав кілька церковних книг осетинською мовою, користуючись грузинським алфавітом хуцурі.
Сучасна осетинська писемність створена в 1844 р. російським філологом фінського походження Андреасом Шегреном. У 1923—38 була переведена на латинську основу, з 1938 у Північній Осетії — російський алфавіт, у Південної Осетії — грузинський алфавіт (з 1954 — російський алфавіт). При переході на російський алфавіт в 1938 році ряд символів шегреновської абетки були замінені диграфами (дз, дж, хъ і ін.), з символів, без відповідника у російському алфавіті, залишилася тільки буква ӕ. Буква Ӕ/ӕ є безпомилковою ознакою осетинських текстів: із усіх кириличних алфавітів вона є тільки в осетинському.
У сучасний осетинський алфавіт входить 42 букви (буквами вважаються також диграфи дз, дж, гъ і інші), причому деякі з них (е, щ, ь, я та ін.) зустрічаються тільки в запозиченнях з (чи за допомоги) російської мови.