Чуваська мова
Чува́ська мо́ва (Чӑваш чӗлхи, Çovaş Çölhi, چأۋاش چۀلخې) — тюркська мова, що належить до булгарської мовної підгрупи. Мова чувашів. Розділяється на дві майже ідентичних говірки. «Верхову» — «Вір'ял» (або ж «окаючу»: хола = місто) та «низову» — «анатрі» (або ж «укаючу»: хула = місто) Загальне число носіїв мови — близько 2 000 000 (в основному мешкають у Чувашії, Татарстані, Башкортостані, та прилеглих до цих республік областях).
Чуваська мова (разом з російською) є державною мовою Чуваської Республіки. За всіма ознаками чуваська мова є однією з найдавніших тюркських мов взагалі. Для неї характерна монгольська вимова звуків «р» і «л», на відміну від загальнотюркських «з» та «ш». До особливостей також належать: тенденція до відкритого кінцевого складу, специфічне закінчення множини сем (в інших тюркських мовах лар). Довгий час в лінгвістичних колах побутувала думка, що чуваська мова взагалі не є тюркською. Проте детальне вивчення показало, що вона походить від давньо- (IV—IX ст.) та старобулгарської (XIII—XVI ст.) мов. Таким чином це єдина вціліла мова цієї підгрупи тюркської мовної групи. За деякими версіями, схожою мовою розмовляли гуни.
У Волзькій Булгарії, де ця мова була найвживанішою, як графічну систему застосовували Орхонську знакову систему, згодом — арабську в'язь. Монгольська навала практично знищила всі основні надбання булгарської культури, письмо довгий час не застосовувалось. В XIX столітті завдяки великому чуваському просвітителю Яковлєву з'явилась кирилична абетка пристосована до чуваської мови.
Серед споріднених тюркських мов чуваська мова займає відокремлене становище: незважаючи на спільність будови і лексичного ядра, порозуміння між мовцями чуваської мови та іншими тюрками не досягається.
Деякі фонетичні особливості чуваської мови — зокрема, так звані ротацизм і ламбдаїзм, тобто вимова [р] та [л], замість загальнотюркських [з] і [ш] (наприклад, кӗр — күз {слово «осінь» чуваською і казахською} мовами відповідно, кӗмӗл — көмеш {слово «срібло» чуваською і татарською}), тенденція до відкритості кінцевого складу, — сягають глибокої давнини, до часів існування єдиної пратюркської мови з її говорами. Також відзначається заміщення деяких голосних на початку слів інших тюркських мов поєднаннями голосного з /й/ або /в/: uot («вогонь» якутською), ot (слово з тим же значенням турецькою) в чуваській мові перетворено на вут тощо
Серед граматичних особливостей — наявність особливого суфікса множини -сем замість наявного в усіх тюркських мовах -лар (з фонетичними різновидами): утсем — атлар («коні»), йывӑҫсем — ағаштар («дерева»); а також особливі форми деяких часів дієслова, відмінків, основи вказівних займенників, що не збігаються із загальнотюркськими. У мовному відношенні чувашів вважають єдиними живими нащадками огурів, тобто носіями r-мови.
Багато чого з того, що відрізняє чуваську мову від стародавніх тюркських, безсумнівно є наслідком подальшого розвитку, який, в силу його периферійного становища стосовно інших тюркських мов, проходив в умовах тривалої взаємодії з іншосистемними мовами — монгольськими, іранськими, фіно-угорськими, слов'янськими.
Радянський і американський мовознавець М. М. Поппе, провівши розслід теорій походження чуваської мови, доводить неспроможність теорії існування його фінно-угорського коріння, відкидає спроби зарахувати чуваську мову до інших мовних груп і приходить до висновку:
<…> Чуваська мова відокремилася від загальної мови-предка до розпаду тюркської мови й ось, саме тому її і можна, з деякими застереженнями, вважати проміжною ланкою поміж тюркськими мовами і монгольською, яка виділилася ще задовго до цього…
В умовах широко поширеної чувасько-російської двомовності нові російські запозичення входять до лексики чуваської мови, зберігаючи російський фонетичний вигляд.
Чуваська мова (разом з російською) є державною мовою Чуваської Республіки. За всіма ознаками чуваська мова є однією з найдавніших тюркських мов взагалі. Для неї характерна монгольська вимова звуків «р» і «л», на відміну від загальнотюркських «з» та «ш». До особливостей також належать: тенденція до відкритого кінцевого складу, специфічне закінчення множини сем (в інших тюркських мовах лар). Довгий час в лінгвістичних колах побутувала думка, що чуваська мова взагалі не є тюркською. Проте детальне вивчення показало, що вона походить від давньо- (IV—IX ст.) та старобулгарської (XIII—XVI ст.) мов. Таким чином це єдина вціліла мова цієї підгрупи тюркської мовної групи. За деякими версіями, схожою мовою розмовляли гуни.
У Волзькій Булгарії, де ця мова була найвживанішою, як графічну систему застосовували Орхонську знакову систему, згодом — арабську в'язь. Монгольська навала практично знищила всі основні надбання булгарської культури, письмо довгий час не застосовувалось. В XIX столітті завдяки великому чуваському просвітителю Яковлєву з'явилась кирилична абетка пристосована до чуваської мови.
Серед споріднених тюркських мов чуваська мова займає відокремлене становище: незважаючи на спільність будови і лексичного ядра, порозуміння між мовцями чуваської мови та іншими тюрками не досягається.
Деякі фонетичні особливості чуваської мови — зокрема, так звані ротацизм і ламбдаїзм, тобто вимова [р] та [л], замість загальнотюркських [з] і [ш] (наприклад, кӗр — күз {слово «осінь» чуваською і казахською} мовами відповідно, кӗмӗл — көмеш {слово «срібло» чуваською і татарською}), тенденція до відкритості кінцевого складу, — сягають глибокої давнини, до часів існування єдиної пратюркської мови з її говорами. Також відзначається заміщення деяких голосних на початку слів інших тюркських мов поєднаннями голосного з /й/ або /в/: uot («вогонь» якутською), ot (слово з тим же значенням турецькою) в чуваській мові перетворено на вут тощо
Серед граматичних особливостей — наявність особливого суфікса множини -сем замість наявного в усіх тюркських мовах -лар (з фонетичними різновидами): утсем — атлар («коні»), йывӑҫсем — ағаштар («дерева»); а також особливі форми деяких часів дієслова, відмінків, основи вказівних займенників, що не збігаються із загальнотюркськими. У мовному відношенні чувашів вважають єдиними живими нащадками огурів, тобто носіями r-мови.
Багато чого з того, що відрізняє чуваську мову від стародавніх тюркських, безсумнівно є наслідком подальшого розвитку, який, в силу його периферійного становища стосовно інших тюркських мов, проходив в умовах тривалої взаємодії з іншосистемними мовами — монгольськими, іранськими, фіно-угорськими, слов'янськими.
Радянський і американський мовознавець М. М. Поппе, провівши розслід теорій походження чуваської мови, доводить неспроможність теорії існування його фінно-угорського коріння, відкидає спроби зарахувати чуваську мову до інших мовних груп і приходить до висновку:
<…> Чуваська мова відокремилася від загальної мови-предка до розпаду тюркської мови й ось, саме тому її і можна, з деякими застереженнями, вважати проміжною ланкою поміж тюркськими мовами і монгольською, яка виділилася ще задовго до цього…
В умовах широко поширеної чувасько-російської двомовності нові російські запозичення входять до лексики чуваської мови, зберігаючи російський фонетичний вигляд.
