Мова - Болгарська мова

Особливості болг. морфології визначаються, головне, тим, що для вираження синтаксичних зв'язків іменника з іншими словами в реченні, при властивій іншим слов'янським мовам зміні іменників за відмінками г в Б. м. вживаються прийменникові конструкції; зменшилася кількість відмінків і у займенників. Дієвідмінювання, навпаки, характеризується складною системою форм (переважно також аналітичних), зокрема наявністю особливого «оповідного» способу. Однак інфінітив у сучас. літературній Б. м. майже повністю витіснено особовими формами дієслова з часткою да (можеш да пишеш — укр. «можеш писати»). Переважно аналітичний характер болг. граматики виразно наближає Б. м. до більшості інших балканських мов і, очевидно, склався в щільному істор. контакті з ними. Виразною рисою Б. м. є член (артикль), вживаний при іменах для відрізнення «означеності» від «неозначеності»: морето, глава т а і под. Вживається член постпозитивно (за відповідним іменем) і історично є вказівним займенником т, та, то, Тв. Характер і розвиток болг. членних форм відбивають міцний вплив на слов'янську основу Б. м. інших балканських мов (пор., зокрема, означений член при іменниках в рум. мові: mun-te — muntele «гора» і под.).

Болгарська літературна мова сформувалася на середину XIX століття на базі північно-східних говірок. У XX столітті літературна мова зазнала значного впливу західних говірок, на території яких розташована столиця Болгарії — Софія. Писемність — на основі кирилиці.

Писемна болгарська мова має тривалу історію. Найдавніші писемні пам'ятки відносяться до X сторіччя (надпис царя Самуїла, 993 року). Найважливіші етапи розвитку літературної мови:

* середньоболгарський період (12—15 століття)

* новоболгарський (власне ранній новоболгарський) період — XVI — 1-а чверть XIX століття

* новітня мова — з 1-ї чверті XIX століття до нашого часу (автором першої болгарської граматики, виданої в 1844 р., був Іван Богоров).

Бувши давно закріпленою на письмі, болгарська мова дуже довго зберігала в правописі зв'язок із старовинною, почасти ще старослов'янською мовою. Лише 1945 нова влада народно-демократичної Болгарії ввела в загальнонаціональний вжиток раціональну та просту орфографію, в основному побудовану на морфологічному принципі із значними поступками вимові.

Болгарія

Болга́рія , Респу́бліка Болга́рія — держава у Південно-Східній Європі, розташована в східній частині Балканського півострова, займає 22% його території. Межує на півночі з Румунією — вздовж Дунаю, на півдні — з Грецією і Туреччиною, на заході — з Сербією і Македонією. На сході омивається Чорним морем. Загальна довжина державного кордону 2245 км, з них 1181 км — сухоземний, 686 км — річковий, і морський — 378 км. Площа — 110,9 тис. км², населення — 7,576 млн (2010), столиця і найбільше місто — Софія, офіційна мова — болгарська, грошова одиниця — лев.

Болгарія — член міжнародних організацій ООН, ЄС, НАТО.