Мова - Норвезька мова

Мова  >  Норвезька мова

Норвезька мова

Норвезька мова (norsk) — мова германської групи, індо-європейської сім'ї мов, якою розмовляють у Норвегії.

Як установлено законодавством і урядовою політикою, тепер у країні є дві офіційні форми норвезької мови — букмол (bokmål, букв. «книжкова мова») й нюношк (nynorsk, букв. «нова норвезька»).

Приблизно до IX ст. давні скандинави залишали по собі писемні згадки за допомогою рунічного алфавіту, старших рун,— але це був, так би мовити, псевдоалфавіт, адже руни передавали передусім магічне значення, а кожен символ ніс автономне змістове навантаження. У часи вікінгів скандинавські мови поступово диференціюються й виокремлюється давньонорвезька мова, яку на письмі починають передавати молодшими рунами.

Розвій писемності прийшов до Норвегії разом з християнством, досить пізно — в XI ст., коли запозичено латинське письмо. Проте вже у XIV ст. Норвегію охопила епідемія чуми, яка залишила по собі повний занепад королівства (деякі історики говорять про втрату близько 2/3 населення), яке тепер підпало під владу Шведської, а згодом Данської Корони.

Відтоді Норвегія починає відлік своєї колоніальної історії під гнітом Данії. Як наслідок, аж до 1814 року данська мова домінувала в царині політичній, культурно-освітній, економічній. Функціональність норвезької мови зведено до мінімуму. Читаючи данське письмо на норвезький манір, норвежці виробили своєрідний варіант дано-норвезької, який став асоціюватися з мовою норвезьких аристократичних освічених кіл, передусім столичних, хоч і був нічим іншим, як перекрученою чужою мовою. А в той час, як соціальні низи, периферія, спілкувалися сотнями діалектів, подекуди малозрозумілих центральним регіонам країни в силу географічної роздробленості Норвегії.

По здобутті часткової незалежності 1814 року Норвегія успадкувала цілком хаотичну мовну ситуацію: в столиці панувала дано-норвезька мова, освічена периферія вживала поряд з дано-норвезькою мовою чимало діалектизмів, тоді як простий норвезький селянин узагалі не вмів писати й читати своєю мовою.

І мовознавці Норвегії розділилася на два табори: один із них очолив видатний педагог і мовознавець Кнуд Кнудсен (1812—1895), започаткувавши рух «норвегізації» дано-норвезької мови — модернізації правопису шляхом заміни ряду данських слів специфічними норвезькими, а також упровадження властиво норвезьких граматичних та фонетичних форм. Його ідеї підтримували й широко пропагували класики норвезької літератури — Ю. Лі, А. Х'єлланн, Г. Ібсен, Б. Б'єрнсон.

Цілком іншу ідею запропонував Івар Осен. Він вірив у те, що кожна нація має право на власну мову й власну писемність. У 40-х роках XVIII століття він об'їхав практично всі регіони Норвегії, вивчив більшість діалектів, розробив на їхній основі (а головно спираючись на західно-норвезький діалект, яким спілкується другий за чисельністю населення регіон Норвегії після південно-східного — ареалу навколо Осло) нову літературну мову, landsmål (буквально «сільська мова»). Дано-норвезьку відповідно охрестили riksmål («державна мова», «мова королівства»). Однак фактично ляндсмол зі своїм істинно норвезьким правописом (фонетичним) безпосередньо не співвідносився з жодним діалектом, адже був синтезом понад ста норвезьких діалектів, а тому йому одразу приклеїли «наліпку» штучності, вигадки, навіть авантюри. І хоча цей варіант літературної норвезької мови є набагато ближчий до давньонорвезької мови, аніж дано-норвезький, «освічені кола» мало не одностайно опротестували право ляндсмолу на існування, закидаючи йому присмак провінційності й простакуватості. Тож глибока дослідницька розвідка Осена могла залишитися в історії просто експериментом, якби ляндсмол не підхопили письменники. А. Віньє одним із перших обрав саме цей варіант літературної норвезької мови. Він вірив у витіснення «державної мови» «сільською мовою», переконуючи у цьому в своїх численних статтях. Тоді як видатний прозаїк та драматург Б. Б'єрнсон не визнавав за ляндсмолом права використання на державному рівні.

Наприкінці XIX століття мовне питання, окрім національного, набирає ще й соціального забарвлення. З ляндсмолом асоціювала себе передусім сільська периферія та соціальні низи в містах, а ріксмол був символом елітарних кіл найбільших міст.

Консервативна партія 1884 року на виборах до Стуртинґу поступилася лібералам. Як наслідок, 1885 року ляндсмол отримує статус другої державної мови в Норвегії. Відповідно до закону 1885 року в школах діти могли вибирати, яким варіантом мови навчатися, тоді як читати мусили вміти обома. Зважаючи на чималі розбіжності в правописі текстів, у свідомість норвежців поступово закладалася певна анархія правописних норм.

Країна

Норвегія

Норве́гія, Королі́вство Норве́гія — держава у Північній Європі, в західній частині Скандинавського півострова. Межує зі Швецією, Фінляндією та Російською Федерацією. Столиця Норвегії — Осло (605 тис. жителів в 2011 р.). Найбільші міста — Берґен (235 тис. осіб), Трондхейм (152 тис. осіб), Ставангер (114 тис. осіб), Крістіансанд (74 тис. осіб). Член Європейської асоціації вільної торгівлі, а також СОТ, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ООН, РЄ та інших.

Норвегія — найпівнічніша країна Європи. Слово «Норвегія» в перекладі означає «шлях на північ». 1/3 країни лежить на північ від Північного полярного кола, де сонце з травня по липень майже не заходить за горизонт. У середині зими на крайній півночі майже всю добу триває полярна ніч, а на півдні світловий день триває усього декілька годин.

Свальбард і Ян-Маєн

Свальбард і Ян-Маєн (Svalbard og Jan Mayen) — загальна назва належних Норвегії архіпелагу Шпіцберген та острова Ян-Маєн. Використовується Міжнародною організацією зі стандартизації в системах ISO 3166-1. Територіям присвоєні коди Alpha-2: SJ, Alpha-3: SJM та цифровий: 744. Зареєстрований (але не використовується) національний домен верхнього рівня .sj.


Ісландія

Ісла́ндія — європейська острівна держава, що розташована у північній частині Атлантичного океану на Серединно-Атлантичному хребті. Вона налічує близько 325 тис. населення і має загальну площу 103 000 км². Столиця і найбільше місто — Рейк'явік, де з прилеглими районами у південно-західному регіоні країни проживає близько двох третин населення країни. Ісландія є вулканічно і геологічно активною територією. Територія в основному складається з плато покритих піщаними полями, горами та льодовиками, хоча багато льодовикових річок течуть до моря через низовини. Ісландія, зігріта Гольфстрімом, має помірний клімат, незважаючи на високі широти і безпосередню близькість до Полярного кола.

Згідно з Книгою про заселення Ісландії, заселення острова почалося 874 року, коли норвезький ватажок Інґольф Арнарсон став першим постійним норвезьким поселенцем на острові. Інші відвідували острів раніше і мешкали на ньому впродовж зими. В наступні століття острів заселяли люди норвезького та ґельського походження. З 1262 по 1918 рр. він був частиною норвезької, а згодом данської монархії. До 20 століття ісландці займалися переважно рибальством та землеробством. 1994 року країна приєдналася до Європейської економічної зони, що дозволяє їй диверсифікуватися від рибальства задля економічних та фінансових послуг.

Мова

Norwegian language (English)  Lingua norvegese (Italiano)  Noors (Nederlands)  Norvégien (Français)  Norwegische Sprache (Deutsch)  Língua norueguesa (Português)  Норвежский язык (Русский)  Idioma noruego (Español)  Język norweski (Polski)  挪威语 (中文)  Norska (Svenska)  Limba norvegiană (Română)  ノルウェー語 (日本語)  Норвезька мова (Українська)  Норвежки език (Български)  노르웨이어 (한국어)  Norjan kieli (Suomi)  Bahasa Norwegia (Bahasa Indonesia)  Norvegų kalba (Lietuvių)  Norsk (Dansk)  Norština (Česky)  Norveççe (Türkçe)  Norveški jezik (Српски / Srpski)  Norra keel (Eesti)  Nórčina (Slovenčina)  Norvég nyelv (Magyar)  Norveški jezik (Hrvatski)  ภาษานอร์เวย์ (ไทย)  Norveščina (Slovenščina)  Norvēģu valoda (Latviešu)  Νορβηγική γλώσσα (Ελληνικά)  Tiếng Na Uy (Tiếng Việt) 
 mapnall@gmail.com