Абхазька мова

Абхазька мова
Абха́зька мо́ва (аԥсуа бызшәа; аԥсшәа) — північнокавказька мова абхазо-адизької сім'ї мов. Поширена на території Абхазії і Туреччини, переважно серед абхазів. Складається з двох основних діалектів — абжуйського (в основі літературної мови) і бзибського. Мову визнано державною у самопроголошеній частково визнаній Республіці Абхазія, що закріплено у статті 6 Конституції республіки.

Належить до абхазо-адиґської сім'ї мов, яку разом з нахсько-даґестанською переважна більшість дослідників включають до північнокавказької надсім'ї мов.

Абхазька мова належить до групи абхазо-адигських мов, які входять у сім'ю так званих кавказьких мов, а саме у північно-західнокавказьку мовну надсім'ю, що й підтверджує автохтонність абхазів. Абхазо-адигські мови розповсюджені не тільки на Кавказі, але і в Росії, Туреччині, Сирії, Йорданії і на них сьогодні говорять близько одного мільйона ста тисяч осіб. Ця статистика називає набагато меншу кількість абхазів світу, які зафіксовані у результаті різноманітних переписів населення у різних країнах. І цей парадокс пояснюється, напевне, тільки одним — протягом століть сотні тисяч абхазів були переважно насильницьки (а подекуди й добровільно) асимільовані у різних країнах, але у побуті зуміли зберегти ту життєдайну ниточку, яка одна все ще пов'язувала їх з предками, зі своїм справжнім народом, його культурою та історію і підтверджувала той факт, що ця людина насправді є абхазом, ким би вона офіційно не вважалася у країні проживання. Українцям діаспори добре знайома така ситуація, і вони на собі перевірили, як складно і в той же час вкрай важливо зберегти мову свого народу у будь-якому іншомовному середовищі.