Есперанто

Есперанто
Еспера́нто (Esperanto — букв. «той, що сподівається»; «обнадіяний») — найпоширеніша міжнародна планова мова.

Назва походить від псевдоніма «Doktoro Esperanto». Під ним єврейський лікар-поліглот Людвік Лазар Заменгоф, творець мови, у 1887 році опублікував перший підручник з «Міжнародної мови» (Lingvo internacia), за якою швидко закріпилася назва есперанто. Перша версія підручника, російськомовна (Заменгоф проживав у Білостоку, що тоді входив до складу Російської Імперії), отримала дозвіл на розповсюдження 26 липня; ця дата вважається днем ​​народження есперанто. Заменгоф прагнув створити нейтральну, легку для вивчення, мову, що була б придатна для міжнародного спілкування та не витісняла інші, національні мови.

Лексика есперанто походить здебільшого з романських, германських, а також слов'янських мов; синтаксис і морфологія виявляють слов'янський вплив. Морфеми не змінюються, і їх можна поєднувати майже нескінченно, створюючи слова різного значення, тому есперанто має багато зв'язків з аналітичними мовами, до яких належать, наприклад, китайська та англійська; з іншого боку, внутрішня структура есперанто певною мірою відбиває аглютинативні мови, такі як японська, суахілі або турецька.

Попри те, що наразі жодна держава не визнала есперанто офіційною мовою, її на офіційному рівні викладають у деяких країнах, зокрема в Угорщині та Китаю. Крім того, есперанто була однією з офіційних мов європейської мікродержави Мореснет. Есперанто входить до переліку 30 мов, викладання яких отримало престижну премію Eaquals.

Есперанто послуговуються люди з усіх континентів; нею володіє від ста тисяч до двох мільйонів мовців (залежно від рівня знання мови). За різними оцінками, існують також від однієї до кількох тисяч людей, для яких есперанто є однією з рідних мов.

Есперанто отримала ряд міжнародних відзнак світових організацій, наприклад, дві резолюції ЮНЕСКО, що утверджували культурну та суспільну цінність мови. Нині есперанто використовується у подорожах, листуваннях, міжнародних зустрічах, під час культурних обмінів, конгресів, наукових дискусій, в оригінальній та перекладній літературі, музиці, театрі, кіно, друкованих та інтернетних ЗМІ, радіо- та телепередачах. У 2012 році есперанто стала 64-ю мовою, яка перекладається за допомогою ґуґл-перекладача.

Заменгоф сформулював три засади, на яких ґрунтується створена ним мова:

* 1) Мова має бути надзвичайно легкою, щоб її можна було вивчати граючи;

* 2) Кожен, хто вивчив цю мову, повинен мати змогу відразу використовувати її для спілкування з людьми різних націй, незалежно від того, чи вона буде прийнята світом і чи знайде багато прихильників;

* 3) Подолавши байдужість світу, слід зробити так, щоб якомога швидше і масовіше запропоновану мову застосовували як живу мову, а не «з ключем у руках» і в разі крайньої потреби.