Географічна карта - Вінніпег (Winnipeg)

Вінніпе́г або Вінніпеґ (Winnipeg) — місто, адміністративний центр провінції Манітоба, розташований на точці злиття двох річок Ассінібойн і Ред-рівер (Red River — «червона річка»). Місто розташоване майже в географічному центрі Північної Америки. Відоме як «ворота на захід», Вінніпег — найбільше місто в Манітобі і восьме за населенням у Канаді. Раніше його називали «серцем континенту» завдяки важливому розташуванню в канадській транспортній мережі, адже місто — великий транспортний, фінансовий, промисловий, сільськогосподарський, та науковий центр країни. Нині вінніпежці місто також називають скорочено «Пег» ('Peg), або, глузуючи з місцевих суворих зим, — «Вінтерпег» (Winterpeg — «winter» + «'Peg»). У минулому місто відіграло важливу роль в історії української еміграції в Канаду і зараз у ньому проживає велике скупчення канадських українців, — тут розташовано головні офіси українських установ і саме тому місто люб'язно прозвали «столицею українців Канади». Більше про життя і події українців у Вінніпезі можна дізнатися на www.ukrainianwinnipeg.ca.

До прибуття європейських дослідників і торговців хутром, у місцевості навколо Вінніпегу проживали індіанці племен ассінібойн та крі. Сама назва Вінніпег походить від індіанського фразеологізму «wi-nipe-k» на мові індіанців-крі, що й означає «каламутна вода». Європейські поселення датуються 1738 роком, коли тут уперше побудовано факторію Форт-Руж (Fort Rouge) французьким дослідником і торговцем хутром Де-ля-Верендрі. Форт пізніше було покинуто і землі перейшли у володіння Північно-Західної Компанії та Компанії Гудзонової затоки.

На початку XIX століття лорд Селкірк прибув у регіон на чолі невеликої групи шотландських і ірландських переселенців — і було збудовано Форт-Гері. Постійні поселення розросталися навколо форту і тут перебувало керівництво Компанії Гудзонової Затоки. У другій половині XIX століття вибухнуло повстання Луї Ріеля — представника місцевих метисів. Причиною повстання було незадоволення політикою тогочасного уряду Канади. Повстання було жорстоко придушене, а Ріель кількома роками пізніше був повішений. Зараз ставлення до Луї Ріеля змінилося і він вважається борцем за права корінного населення, йому поставлено декілька пам'ятників у Манітобі та по всій Канаді. Повстання Ріеля стало рішучим моментом для входження Манітоби до складу Канадської Конфедерації в 1873 році. Протягом наступних десятиріч Вінніпег швидко зростав і фактично став воротами до Канадського Заходу завдяки своєму стратегічному розташуванню посередині американського континенту. Відколи Вінніпег з'єднано зі Сходом і Заходом Канади залізницею, він перетворився на фінансовий, комерційний, транспортний і промисловий центр та відіграє ключову роль в розбудові канадських прерій.

Наплив емігрантів, у тому числі з України, високі ціни на збіжжя та наявність великого капіталу зробили Вінніпег найбільшим містом Західної Канади на початку XX століття. Після Першої світової війни економічне зростання міста уповільнилося через низькі ціни на збіжжя і Велику депресію. Місто потерпало від економічного спаду ще до 1940. Однією зі значних економічних, соціальних та історичних подій міста був загальний страйк 1919 року. Причина найбільшого в Канаді страйку — брак робочих місць та погані умови праці. У травні 1919 р. 35 000 робітників узяло участь у страйку і маніфестаціях. 21 червня страйк було жорстоко придушено, проте Вінніпег ще деякий час залишався одним з політично найактивніших міст країни.

З початком Другої світової війни економічна ситуація в Вінніпезі дещо покращилася: зі зростанням попиту на сільськогосподарські та промислові товари — і завдяки ролі міста на канадських преріях у військовій підготовці льотчиків-союзників для винищувачів та бомбардувальників далеко від ліній фронту. По закінченню Другої світової війни на новій хвилі еміграції до Вінніпега прибуло багато людей, у тому числі й українці. Його зростанню сприяли вигідне розташування міста у центрі північноамериканського континенту, а також дешева електроенергія з багатьох гідроелектростанцій у провінції.

1950 сталася велика повінь, коли розлилася річка Ред-Рівер і спричинила евакуацію більш ніж 80 000 мешканців міста. Після цього катастрофічного випадку для подальшого захисту міста від руйнівних повеней збудовано спеціальну дамбу — «спілвей» та водовідвідний канал. Під час їх будівництва було пересунуто 76 мільйонів кубічних метрів ґрунту вздовж 47 кілометрів — більше ніж на будівництві Панамського каналу. З моменту закінчення дамби місто Вінніпег більше не потерпало від повеней, проте щорічні розливи річки продовжують спричиняти збитки мешканцям околиць.

З 1957 по 1977 рік мером Вінніпега був Степан Дзюба, українець за походження.

У 1972 році місто об'єдналося з 13-ма навколишніми муніципалітетами, що перетворило його на одне з найбільших міст Канади зі значним економічним потенціалом. В 1967 та 1999 роках Вінніпег був місцем проведення Панамериканських ігор, третього за популярністю спортивного змагання в світі. Зі вступом Канади в Північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА) Вінніпег відіграє важливу роль в економіці країни, знаходячись у торговельному коридорі між Мексикою і кількома великими містами США.