Географічна карта - Мон-Сен-Мішель (Mont Saint-Michel)

Мон-Сен-Міше́ль (Le Mont-Saint-Michel, тобто Гора Святого Михайла) — муніципалітет у Франції, у регіоні Нормандія, департамент Манш. Населення — 43 особи (2011).

Муніципалітет розміщений на відстані близько 290 км на захід від Парижа, 105 км на південний захід від Кана, 65 км на південний захід від Сен-Ло. Назва департаменту походить від скелястого острова, названого на честь Архангела Михаїла, на якому розміщене абатство Мон-Сен-Мішель. Архітектурний комплекс та унікальна природа роблять Мон-Сен-Мішель найбільш відвідуваним туристичним місцем у Нормандії.

Острів Мон-Сен-Мішель розміщений у Нормандії, департамент Манш.

Комплекс знаходиться на острові-скелі, що височіє над середнім рівнем моря на 78,8 м, і різко виділяється на тлі навколишнього простору бухти і плоского берега. Скеля має форму гранітного конуса, периметр якого становить 1 км, утвореного зі стійких до вивітрювання магматичних порід — лейкогранітів. Вік порід — пізній протерозой, бріоверійський ярус.

Двічі за місячну добу (через 24 години 50 хвилин) у бухті відбуваються припливи і відпливи, найбільші на узбережжі Європи, і другі за амплітудою (після затоки Фанді) на всій земній кулі. У період сизигійних припливів (у дні осіннього та весняного рівнодення, на другий чи третій день після нового або повного місяця) вода тримається 8 годин взимку і 9 годин влітку. Вода може відходити від острова Сен-Мішель на 18 км, і поширюватися на 20 км вглиб узбережжя.

Існуюче порівняння швидкості припливу на Мон-Сен-Мішель зі швидкістю галопуючого коня перебільшує швидкість припливу. Максимально можлива швидкість припливу в районі Мон-Сен-Мішель — 6,12 кілометрів на годину, тоді як кінь у галопі рухається швидше (середня швидкість галопу 21 км / год, максимальна — 60 км / год).

Найбільша в Європі висота припливу (до 14 метрів), висока швидкість припливної хвилі і хиткі піски дна, спільно з крутизною скелі протягом століть створювали сприятливі умови для усамітнення і його захисту від нападу ворога. Спочатку гора знаходилася на суші, оточена лісами, і була місцем проживання племен кельтів, на якій друїди здійснювали свої обряди. Потім, в результаті ерозії ґрунту, викликаної діяльністю моря та трьох впадаючих у нього річок, море наступило на сушу. Одна з річок — Куенон, що впадає в море біля самої дамби, — являє собою тепер адміністративний кордон між Нормандією і Бретанню. В даний час водний режим бухти викликає серйозні побоювання, внаслідок ускладнення екологічної обстановки, і прийнято рішення знищити дамбу і замінити її мостом.